Дорогою на дачу Тетяну мучили думки. Вона дивилася на свого безтурботного чоловіка і дивувалася тому, як йому постійно вдається зберегти позитив. У результаті вона не витримала і сказала: -Віть, давай до сина в квартиру заїдемо, мені здається, що у них не все добре. -Та з чого ти взагалі це взяла? І тут Тетяна почала ділитися з чоловіком своїми припущеннями.
Тетяну турбувало те, що самостійне життя сина не йшло так, як хотіла б сама Тетяна. То невістка зайвий раз на кухні ні до чого не торкнеться. То забиратися в будинку не хоче. Вони витрачають куnу грошей на непотрібні витра ти. Наприклад, замовляють службу з чищення квартири. То навіщо на це гроші витрачати, якщо можна самій усе зробити. Тим паче гостро Тетяна приймала тему їжі. Невістка не хотіла готувати. Їй подобалося замовляти піцу чи суші із кафе.
Якщо не встигла зробити замовлення, то максимум, що вона може приготувати, це макарони. Бідолашний онук харчується неповноцінною їжею. -А я ось смачний борщ приготувала, дітям сподобається. Давай все ж таки заїдемо? -Ні, зрозумій, вони вже дорослі люди, у них самих вже дитина є, а ти бігаєш за сином, як за маленьким. Так вони ніколи не стануть самостійними. Чоловік відвіз неспокійну Тетяну на дачу. А у вихідні приїхав син зі своєю родиною. Вони привезли з собою багато м’яса на шашлики, чоловік одразу вказав на це. Син радісно повідомив, що вони поїдуть родиною на море. Коли син із дружиною поїхали, то чоловік звернувся до Тетяни: -Ось бачиш, все у твого сина чудово. Гроші вони мають, і вони щасливі, а це головне. Просто вони інше покоління, не нам з тобою судити.