Моя сестра познайомилася з Олексієм у 43 роки. Він був чоловіком дуже забезпеченим, мав біз нес, великий особняк, одразу кілька дороrих машин. Віка заkохалася в нього як школярка і одразу переїхала до нього жити, я не раз її попереджала, що у таких питаннях варто бути обережнішими. Потрібно спочатку людину добре дізнатися, а потім довіритися.
-Катю, мені вже 43 роки, я не молода, шансів влаштувати особисте життя в моєму віці небагато. Чому ти не можеш просто за мене порадіти? Здається, і на моїй вулиці почалося свято, — зі сміхом відповіла сестра. З Вікою ми завжди були дуже близькі, і я найбільше хотіла для неї щастя. Незабаром вона зі своїм новим кавалером поїхала до Італії. -Круто ж, правда? Завжди хотіла жити біля моря. – самовдоволено говорила сестра.
У мене на серці було неспокійно, але я побажала їй удачі. Спочатку ми часто зідзвонювалися і переписувалися, сестра розповідала про свої дивовижні пригоди. А потім Віка почала пропадати, посилаючись на зайнятість. Це мене насторожило, але я змогла додзвонитися до неї лише за півроку. Тут з’ясувалося, що Олексій її покинув, і вона змушена працювати доглядальницею, щоби вижити.