– Мені у сnадок від мами дістався будинок у селі. Буваю там іноді, – поділилася з подругою Марія. Цього року вона вирішила поїхати до села на канікули. Міський ритм та нескінченна метушня набридає іноді. – Я вирішила пройтися пішки від останньої зупинки до свого будинку, – розповідає вона. Прогулюючись рідною стежкою, Марія побачила, як онуки її двоюрідної сестри граються з хлопчиком, якого вона не знала.
Марія зупинилася на кілька хвилин, подивилася на дітей і згадала, як колись вона так бігала та грала з друзями, як вони. Однак присутність незнайомого хлопчика здалася їй надто підозрілою. Пізніше того ж таки дня її двоюрідна сестра прийшла до неї додому, щоб поговорити. – Вона принесла мені молока, і було видно, що дуже хотіла поділитися своїм лихом, з кимось, а вільних вух крім моїх не знайшлося, – пояснила Марія.
Зіна, двоюрідна сестра Марії, нещодавно дізналася, що в неї є ще один онук, Андрій, син її горе-синочка Івана. — Якщо Іван чи мати-зозуля знайдуть хлопчика, його здадуть до дитячого будинkу, — сказала Зіна зі сльозами на очах. Через пару хвилин важкої тиші Марія раптом сказала: – А, давай-но, я заберу хлопчика до себе на якийсь час? А що? Місця у мене багато, живу одна, мені нема про кого подбати, он, кота збиралася завести! Він побуде в мене скільки завгодно, поки ти не розберешся з документами… – потім Марія додала, – ситуація не з простих, але відмовлятися від дитини не можна!