”Та не потрібна нам ще одна дитина! У нас вже є чудовий син!” – заявив чоловік, дізнавшись, що дружина ваrітна вдруге. Але він ще не знав який злий жарт з ним зіграє доля.

Катюша була обожнюваною донькою своєї мами. А її батько, Антон, взагалі не хотів, щоб вона наро дилася. А не хотів він народ ження доньки, бо в нього вже був син Олег, яким він дуже пишався. Олегу вже було 13 років, коли наро дилася його молодша сестричка Катюша. Ліза сама вирішила наро дити другу дитину, для себе. Чому? Та тому що вже давно була не потрібна своєму синові. Всю любов сина та його увагу забрав Антон. Олегу мати була потрібна лише для того, щоб готувати їсти та прати його одяг. У житті Олега був лише батько. Антон почав займатися сином з самого народ ження. Він сам купав його, годував, сам водив його до дитячого садка. Кожну вільну хвилину Антон проводив разом зі своїм сином. Він навіть завжди сам ходив на всі батьківські збори, сам водив сина до різних спортивних секцій. У Олега навіть часто питали: чи є у нього взагалі мама?

А Ліза дуже любила Олега, але Антон замінив йому і батька, і матір. А потім трапилось у житті Лізи справжнє диво: вона дізналася, що ваrітна. — Та не потрібна нам ще одна дитина! Ми вже маємо чудового сина! – Це в тебе є син! А я сподіваюся, що тепер народ жу дочку. Я народ жу цю дитину для себе! Синові я вже не потрібна давно! А я хочу, щоб це була моя дитина! Якщо ти наполягатимеш на аборті, то я просто роз лучуся з тобою! Але цю дитину я народ жу обов’язково! – Відповіла Ліза чоловікові. — Роби, як хочеш! – відповів Антон. І ось на світ з’явилася Катюша. Антон займався лише Олегом. А Ліза займалася вихованням Катюші. Так минуло 12 років. Олег виріс, закінчив інститут та поїхав працювати в інше місто. Звичайно, Олег часто дзвонив Антону, але потім він почав дзвонити батькові все рідше. Антон дуже сумував за своїм сином, але розумів, що син виріс, і його треба відпустити. А потім у їхній родині трапилося велике нещастя: Лізу збила машина і вона загинула. Олег навіть не приїхав на nохорон, сказав, що він дуже зайнятий на роботі. Катюша проnлакала цілий місяць. Антон теж сумував за своєю дружиною.

Advertisements

Але потім він взяв себе до рук. Спочатку він навіть хотів віддати дочку до інтернату, але потім зрозумів, що не може так вчинити зі своєю дочкою. І стали вони жити разом. Катюші довелося швидkо подорослішати. Вона тепер виконувала сама усі домашні справи. А батько просто приходив із роботи, вечеряв і лягав відпочивати. Так вони й мешкали. Так вони прожили п’ять років. А потім Катя закінчила школу та вступила до інституту. Вона хотіла виконати свою мрію та стати вчителем молодших класів. А Антон вирішив поїхати жити до свого сина, який уже встиг одружитися та стати батьком. Антон би впевнений, що син йому зра діє. В цей час Катя вже знайшла собі підробіток: після навчання вона працювала у кафе. Але за півроку Антон повернувся до дочки. — Доброго дня, Катю. Вигнав мене син! Ти хоча б мене не виженеш? Олег сказав , що я зайвий у його будинку! – Не вижену! Адже це твій дім! Ти ж не кинув мене, коли мама nомерла! – відповіла Катя. І стали жити Антон разом із своєю дочкою. Тільки ось прожив Антон недовго. Через два роки він помер. А улюблений син Олег навіть не приїхав на його nохорон: знову був дуже зайнятий. Катя доглядала батька до останнього. Вже перед смер тю Антон сказала дочці: — Ти пробач мені, Катюша. Насправді я завжди тебе дуже любив, тільки чомусь не розумів цього. Постарайся стати щасливою …

Advertisements

Leave a Comment