Ольга з чоловіком, Сергієм, прожила тридцять років у kоханні та злагоді. Але вже років зо три, як відчуває, що чоловік охолов до неї. Немає kолишніх ласк, все частіше йде прогулятися один, або пропадає на рибалці. – Немає жодних причин для тривоги, – заспокоювала її сусідка та подруга Тома. – У тебе вірний чоловік, працює, тобі доnoмагає, про дітей дбає. Ось тільки потім з’ясувалося, що саме до неї і бігає чоловік, на Тому витра чає свої ласки. Якось чоловік пішов прогулятися, а Ольга вирішила зайти до подруги, побалакати. На дзвінок Тома відчинила двері в халатику. Те, що під ним нічого не надіто, було видно неозброєним поглядом.
А ще через відкриті в кімнату двері були видні джинси і футболка чоловіка. Саме в них він нещодавно вийшов “подихати повітрям”. – Вибач, подруго, ти не вчасно, – сказала Тома. – Вибач, зайду пізніше, – розгублено сказала Оля і пішла до себе. Як дійшла додому Ольга не пам’ятає. Плаkала і думала: “Якщо влаштую скандал, Сергій піде до неї з кінцями. А я не хочу, бо юся залишитися одна…”. Чоловік повернувся пізно увечері. Ольга вже лежала в ліжку і вдала, ніби спить. Зранку попросила Сергія відвезти її до дочки.
Скучила, мовляв. Дочка помітила стан матері, але Ольга і доньці нічого не сказала. Жінка вирішила, що вдасть, ніби нічого не сталося. Сподівалася, що Сергій натішиться і повернеться до неї, і все в них буде як і раніше. Лише за п’ять років Ольга помітила, що чоловік змінив ставлення. Більше не ходить “подихати повітрям”, не рветься на рибалку, став із нею ласкавим. Але тільки Ользі він став байдужим. Сергій спершу здивувався такому відношенню дружини. Потім нічого, звик. Тепер вони мешкають як сусіди. Кожен виконує свої обов’язки по дому. Але жодних почуттів між ними немає. Ольга боя лася залишитись сама. Але по суті до цього й прийшла.