За вечерею Іван повідомив батькам, що незабаром одружується. -Як це одружуєшся? – поперхнулась мати. А тато здивовано дивився на сина. -На кому? – Запитав він. – На Ірі. Вона така гарна, така розумна. Просто чарівна, – відповів син. – А вона знає, що ти на ній одружуєшся? – Запитала сина мама. -Так, я сказав їй, що вона мені подобається і я хочу з нею одружитися, і вона погодилася. Тільки якщо у мене є квартира та машина. – А в тебе є? – Здивувалася мама. – Звичайно є. Ми ж у ній живемо. А машина в тата є, я її позичу на весілля. Тато здивувався. На таке він не підписувався.
І машину синові позичати у найближчому майбутньому не збирався. Мама спитала його, а що ж є у Юлі. А син відповів, що вона просто гарна наречена, а ще має найсмачніший обід. – Такий смачний, що ти мою приготовлену вечерю не їж? – запитала мама. – Вона така акуратна, і так гарно говорить. Він сидів і нічого не їв. Тільки думав про свою кохану Іру. А мама вказувала на тарілку, щоб син хоч щось поїв. – Залиш його. Він думає тільки про майбутнє весілля, – пожар тував батько, а мама вже не могла стримати сміх. – Я тобі забороняю одружуватися, доки не побачу оцінку за диктант і домашню роботу з математики.
Іван злякався цих питань, адже диктант він написав nогано, зовсім до нього не готувався. Адже всі думки були тільки про Іру. І математику він не зробив, навіть не знав, що йому поставили. Адже на Ірочку заглядалися всі у класі, тому він мав дуже старатися, щоби завоювати її серце. -Їж та йди роби уроки. Жодного весілля, квартири та машини не буде. Ти спочатку про свої оцінки задумайся, а потім уже про весілля, – розсердився батько. А Іван засмутився і пішов до себе. – Ось уже ці п’ятикласники, – засміялася мама, а тато разом із нею.