Олена була з тих рідкісних людей, які не любили вихідні. Так, теж буває. На це в неї були вагомі причини. У вихідні доводилося весь день проводити із чоловіком в одній квартирі. Зазвичай той дошкуляв їй зовсім непотрібними, на погляд жінки, розмовами. Вже рік чоловік сидів удома та жив за рахунок дружини. Справа в тому, що колись у нього на роботі відбулися скорочення, з того часу Олег ліг на дивані і вважав за краще філософствувати про життя. Вранці Олена готувала сніданок для сина, коли пролунало виття з кімнати:
-Олено, йди сюди! Олена, ти чуєш? Жінка просто ігнорувала, та прибіr син. -Мамо, тато попросив тебе покликати! Жінка втомлено пройшла до спальні. Чоловік лежав на ліжку і навіть не збирався вставати. – Олена, ти не уявляєш, я так втомився так жити. – Спати до дванадцятої? Роботу нарешті вирішив знайти? – із сарказмом запитала жінка. – Знову за своє, яка ж ти нудна людина. Я тобі про інше говорю, про високе.
Ось життя таке безглузде, але водночас у ньому стільки світла та радості. Без тебе та Семена я не проживу. Розумієш? Жінка закотила очі і пішла на кухню. Чоловік ще щось говорив за її спиною, але вона вже не чула. Їй усе це набридло. Вона давно подумала про те, що настав час щось у житті змінювати, але не наважувалася почати. Багато в чому виною був син, який справді любив батька. Батько любив проводити з ним час, багато розмовляла та грав. Ось так вчинити у цій ситуації?