Сергій запропонував дружині переїхати до рідного міста, ближче до матері. Але тоді дружина ще не знала, що чоловік хотів переїхати туди лише через своє перше kохання.

Надя вийшла заміж за співробітника їхнього підприємства Сергія. Той два роки тому приїхав із іншого міста. Через два роки наро дили сина Артема, ще через три – дочку Тетяну. Сергій спочатку був зразковим чоловіком, доnомагав дружині по дому, грав з дітьми. Але потихеньку самоусунувся. А якось прийшов додому напідпитку. Надія була вражена такою поведінкою чоловіка. Ніколи раніше той так не поводився. Потім прийшов вдруге напідпитку, третій раз… І все частіше і частіше. – Сергію, що ти твориш, дітям потрібен батько, а ти все далі і далі “пірнаєш у склянку”?! – Надя, давай переїдемо до мами. Тут, я боюсь, не зможу зупинитися. Надя була у свекрухи лише один раз. Приїхала познайомитись. Після цього Сергій регулярно їздив до матері сам. – Ну ти уяви, щоб переїхати до твоєї мами, я маю поміняти роботу, діти – школу, друзів.

А якщо ти хочеш змінити оточення, то знайди іншу роботу. Тобі одному це простіше зробити, ніж нам усім разом. Така розмова повторювалася кілька разів, поки одного разу Сергій не зник. Зібрав свої речі та поїхав. – До матері поїхав, – вирішила Надя. – Нехай. Затужить – повернеться. Але через місяць Надія дізналася, що той хоч і поїхав у рідне місто, але не через матір, а через своє перше kохання Вікторію. До неї він і втік. Минули роки, і син, і дочка виросли. Живуть у столиці. Обидва обзавелися сім’ями, дітьми. Часто відвідують матір. Надія теж їздить у гості до дітей. Онуки люблять бабусю. Із зятем та невісткою підтримує добрі стосунkи. І одного разу в дверях її квартири з’явився пошарпаний життям Сергій. – Проходь, як прийшов, – сказала Надя.

Advertisements

– Я вже забула про твоє існування. Для чого ти приїхав? – Мами не стало. Вікторія мене прогнала. Сподіваюся, ти мене пустиш назад? – Якщо тебе та вигнала, то з чого ти вирішив, що я прийму? – А куди я піду? У нас з тобою діти, заради них пробач і пусти. – Ти не думав про дітей, коли тікав від них. – Якщо ти мене не впустиш, я піду до дітей. А якщо й вони не пустять, то подам на них до су ду. Я nлатив алі менти їм, тепер нехай вони nлатять алі менти мені. “Ні зять, ні невістка не будуть раді такому мешканцю. Не дай Боже, Сергій і справді полізе до них, може стати причиною розладу в їхніх сім’ях”, подумала Надія і сказала: – Гаразд. Житимеш у маленькій кімнаті. Як сусід. Там вирішимо, як бути… Заради спокою в сім’ях дітей мати готова пожер твувати своїм спокоєм.

Advertisements

Leave a Comment