Валя та Катя випадково виявилися сусідками, так уже розпорядилася доля. Валентині дім дістався від батьків, вона жила там із чоловіком та двома дітьми, а Катерина жінка міська, сама придбала собі дачу, приїжджала туди з донькою, з чоловіком вона була у розлученні. Жінки дуже швидко порозумілися і стали справжніми подругами. Вони часто заходили один до одного на чай, говорили про всяке, ділилися рецептами. Одного літа Катерина не змогла вибратися на дачу, бо була надто зайнята на роботі. На той період вони з Валентиною не спілкувалися.
Повернувшись через рік, щоб як слід на природі відпочити, насамперед Катерина спекла пиріг і пішла провідати подругу. Тільки зустріли її не надто привітно, Валентина навіть у будинок не пустила: -Немає у мене часу чаї пити, справ по горло! – Вона похмуро подивилася на пиріг з вишневим джемом. – І мою вишню ти більше не збирай, самим потрібна! Катерина була приг оломшена, але вірила, що знайде пояснення дивною поведінкою подруги. Незабаром сусіди їй розповіли, що у Валі в сім’ї складна ситуація – син тяжко зах ворів, гроші потрібні на лі kування. Валя не могла знайти собі місця після цієї новини.
Сама вона дуже добре заробляла та вирішила допомогти. Коли вона наступного разу постукала, Валентина відкрила з таким самим незадоволеним обличчям: -Чого тобі? У мене на неробство, часу нема! Катя простягла їй пакунок із грошима. -Я знаю про твою ситуацію, допомогти вирішила, життя дитини важливіше. Коли Валя побачила гроші, вона гірко заплакала. Потім їй було дуже соромно за своє ставлення, але подруга на неї не злилася. Гру бість можна перемогти лише добротою.