Інна вже два тижні, як помітила дивну поведінку чоловіка. Він увесь час усамітнювався у ванній або на балконі і з кимось вічно листувався. Вона подумала, що чоловік точно має kоханку. Дітей у них не було, і вона завжди відчувала, що їхня родина неповноцінна. Коли вона питала, з ким він розмовляє, той відповів, що розмовляє з клієнтами. Але жінка відчувала, що із чоловіком щось відбувається. Він був схвильований, тривожний. Якось прокинувшись уночі, Інна помітила, що чоловіка немає поряд. Вона встала і почула голос чоловіка із ванної. Він розмовляв там з кимось пошепки, але так як була ніч і гарна чутність, Інна виразно чула його розмову. – Як я скажу своїй дружині?
Що ж із нею буде після цієї новини? Я що все кину та поїду до Києва? Інна не розуміла, про що йшлося. У Києві у них знайомих не було, з ким він мав розмовляти? Він був там лише один раз ще до їхнього весілля шість років тому. Вона повернулася до ліжка і не сказала чоловікові, що чула розмову. Але це не давало їй спокою. І, нарешті, вона не витри мала і спитала чоловіка в лоба. – Що з тобою відбувається? Що ти від мене намагаєшся приховати? До кого ти зібрався до Києва? Чоловік спочатку не хотів відповідати, але сів і почав розповідати. – Я навіть не знаю, як тобі розповісти про це.
Ще до нашого знайомства я їздив до Києва на конференцію. Там я зустрівся з однією дівчиною, ми провели з нею ніч, а вона заваrітніла та наро дила дочку. – І ти хочеш мене покинути і поїхати до неї? – Ні, зовсім недавно її не стало. Мені дзвонила її мати і розповіла про існування моєї доньки. Я знаю про це лише два тижні. Не знав, як тобі про це сказати. Дівчинка залишилася без матері, і бабуся хоче, щоб її забрав. Але я не хочу тебе втра тити. Ти ж не захочеш зі мною жити. Інна обняла та поцілувала чоловіка. – Тепер вона стане нашою дочкою, – сказала вона.