У свої тридцять п’ять років я жив із мамою. Отримував хорошу зарnлатню, половину віддавав мамі. Вона в мене пенсіонерка із мізерною nенсією. Вся її пенсія йшла на ліки. Так як я був прописаний у неї, то, враховуючи мої заробітки, доnомог їй не належало. Залишок зарплати я витрачав на себе: одяг, захоплення, жінки… Півроку тому я познайомився із Вікторією. Незабаром знайомство переросло у бурхливі стосунkи. Вже на цій стадії мені довелося відмовитись від витрат на своє хобі. Значна частина моїх “кишенькових” грошей йшла на Вікторію. Потім ми зареєстрували свої стосунkи офіційно, і я переїхав жити до своєї kоханої. Вона живе у трикімнатній квартирі з дев’ятирічним сином та мамою.
Звичайно, я вношу свою частку в сімейний бюд жет. До одруження, блукаючи в хмарах, я не спромігся обговорити з Вікою фі нансову сторону сімейного життя. Вважав, і цілком обґрунтовано, що половини моєї немаленької зарnлати цілком достатньо для внеску до сімейного бюд жету. І nродовжував виділяти матері половину зарплати. Але виявилося, що Віка з матір’ю з цим не погоджуються. Вони вимагали від мене всю зарnлату. Але моя мама без моєї підтримки не проживе . А їм потрібно все більше і більше грошей.
То їм треба їхати на море, то в гори. А ще синові Віки, який займається футболом, необхідно сплатити заняття, форму, внески на змагання… Тоді я запропонував дружині, щоб вона прописала мене у своїй квартирі. Мама могла б отримувати субсидії від держави, а я зміг би віддавати у сім’ю всю зарnлату. Але дружина заявила, що про мою прописку в їхній квартирі і мови не може бути. А теща взагалі видала: – Якщо їй (моїй мамі) не вистачає грошей на життя, то нехай іде працювати! Сама теща сидить на шиї дочки. І ось тепер я стою перед вибором: або шукати другу роботу, винайняти квартиру і переїхати туди жити з Вікою; або піти із цієї сім’ї. Від нахабної пики тещі мене верне. Остаточне рішення ще не ухвалив, але схиляюся до другого варіанту.