Я заступник завгоспу на одному підприємстві. Обов’язків у мене купа, а оклад так собі. Я ще підробляю, щоб почуватися комфортно. Директор мені дозволив після зміни підробляти прибиральницею. Наводжу чистоту вечорами, такий виняток мені зробили. За дві години впораюся і біжу додому. Буквально до семи вечора я вже вільна. Додаткові 7000 тисяч мене часто рятують. Підробкою я займаюся десь рік, а взагалі там працюю вже протягом десяти років. Робота ненапружена — лише шість кабінетів помити. Я з усіма в добрих від носинах, ось тільки з новенькими ніяк не вдається спільну мову знайти, аж надто молоді секретарі важливі. Мій робочий кабінет на другому поверсі, а після прибирання за мною закріплений четвертий поверх.
На нашому поверсі можуть затримуватися, доробляти якусь роботу, а там усі біжать додому о 17:00. Тому я одразу можу приступати до прибирання. На цей раз все було як завжди. Помила чотири кабінети і зайшла до наступного — а там сидить молода секретарка, раніше ми з нею не зустрічалися. Кажу їй: — Вийдіть, будь ласка, я швидkо підлогу помию. — Ви не бачите, що я не закінчила? Все зроблю – тоді помиєте! – відповіла дівчина мені. Усі працівники вже знають, що я працюю після основної зміни, тому навіть без розмови виходять з кабінету, побачивши мою швабру.
— Як довго ви збираєтесь працювати? – Підіграла їй я, щоб не хамити. – Не знаю, у мене ще купа справ. Не відволікайте мене, я взагалі працюю! — Я взагалі теж працюю, не в гості до вас напрошуюсь. Вам 5-10 хвилин погоди не зроблять, а я зможу швидше піти до дітей. Вийдіть, прогуляйтеся, а потім хоч до ранку сидіть за комп’ютером. Робочий день до п’яти, а далі мій час. Ви секретар, а не директор, щоб роздавати мені доручення. Навіть він виходить, коли мені треба прибрати кабінет, — розлю тилася я, хоча за вдачею зовсім не kонфліктна людина. Вона встала і вийшла з кислим виразом обличчя. Наступного дня ми з нею перетнулися на другому поверсі. Вона з подивом оцінила мене, бо думала, що я проста прибиральниця. Я привіталася, посміхнулася і пішла.