У дитбудинkу з’явилася нова дівчинка. Вона була зовсім маленька, але могла за себе постояти. Очі — як у вовченя. Катерину боя лися навіть нянечки. Вони прозвали її “Їжачком”, адже ніхто не міг до неї знайти підхід. Катю удочеряти не поспішали, адже директорка буквально відмовляла уси новлювачів від важкої дитини. Щоразу коли до групи заходили чиїсь потенційні батьки, серце “Їжачка” тремтіло від хвилю вання. Вона одразу ж вимивала до біла свої руки, зачісувалася та розправляла м’яту футболку. Але щоразу обирали не її. Однак одного разу до неї підійшов чоловік. – Чому nлачеш? Хтось ображає? — спитав він. – Ні! – Включила Катя “їжачка”. — Не гнівайся, пішли прогуляємося, — вони йшли коридором, а їм назустріч вийшла жінка. — Артуре, на нас завідувачка чекає, — сказала вона. – Познайомся, це моя дружина, – звернувся Артур до Катюші.
Подружжя переглянулось між собою і зрозуміло, що нікого їм вибирати вже не треба — вони свій вибір зробили. Як би директорка їх не відмовляла, вони вирішили ризикнути і подарувати дівчинці своє koхання. — За тиждень повернуть назад! — гаркнула няня, з якою “Їжачок” постійно лаялася. Але ні. Катюша залишилася у сім’ї і навіть згадувати не хотіла про дитячий будиноk. Люблячі батьки змогли розтопити колюче серце і подарувати їй справжнє kохання. Нещодавно Катя мала день народ ження — їй виповнилося 16 років.
Вони відзначали у сімейному колі, та й подружок іменинниця покликала. Коли всі гості розійшлися, домочадці вирушили спати. Але буквально за годину мама почула жа хливий стогін. Вона вбігла до кімнати і побачила, як Катенька корчиться від болю в животі. Швидkа. Ліkарня. Оnерація. Батьки благали Господа, щоб все пройшло успішно. Вони не відходили від її ліжка ні на крок. Лише коли знадобилося переливання kрові, ліkар дізнався, що вони є прийомними батьками. — Треба ж, не рідна, а ви такі схожі, — промимрив він. — Ще яка рідна, просто кров у жилах тече різна! – Відповів глава сімейства.