Андрій та Оля були у шлюбі вже шість років. Вони дуже любили одне одного. Андрій казав, що Оля – його доля. Вона нічого не відповіла, поцілувала чоловіка в щоkу і поспішила на кухню діставати з духовки пиріг. Сьогодні подружжя Микитенко святкувало срібне весілля. Відзначити вирішили скромно, у вузькому сімейному колі. Тільки вони та їхні діти. Дітей у Микитенків було двоє. Син Андрій, учень десятого класу та донька Оксана. Дівчина нещодавно закінчила університет, влаштувалася на роботу та почала жити окремо від батьків. Винаймала квартиру неподалік своєї роботи. І хоча Ольга відмовляла дочку, вдома всім місця вистачало, але Оксані хотілося жити самотужки. – Навіщо тобі витрачатися на орендоване житло? – Запитувала Ольга. – Тут у тебе є своя кімната, ми дружно живемо, чого тобі відокремлюватись.
Але Оксана була вже дорослою та хотіла спробувати жити самостійно. Оксана зовні була на неї зовсім не схожа. Ольга була невисока і худенька. Її досі зі спини іноді рахували за підлітка. Зовнішність у неї була звичайнісінька. До того ж вона й не прагнула прикрасити себе. Майже не користувалася косметикою, волосся найчастіше збирала у хвостик, одягалася скромно. А Оксана була справжньою красунею, вона пішла у батька. Олександр був помітним чоловіком. Висока, гарна статура. З віком трохи набрав зайвого, що було й не див но, на пирогах Ольги. У молодості він був дуже гарний, та й зараз, у свої сорок вісім років, він залишався дуже цікавим чоловіком.
Коли Ольга познайомилась із Олександром, їй було двадцять років, йому двадцять два. Того вересневого дня студентка Оля йшла на день народ ження до своєї однокурсниці та подруги Віолетти. Подарунок вона приготувала наперед, а прямуючи до іменинниці, вирішила куnити ще й невеликий букетик квітів. У квітковому магазині, куди вона зайшла, із поkупців був лише один хлопець. Він вибирав букет квітів. Так вона й познайомилась із Андрієм. Через рік після знайомства Олександр та Ольга одружилися. Він заkохався у її очі, бо вони найкрасивіші, у них стільки доброти та щирості. Він заkохався у її голос, у її запах, у її душу. Для нього вона була найкрасивішою жінкою у світі. І не було ні дня, щоб чоловік не говорив їй про те, що вона найкраща. За ці двадцять років вони жодного разу не nосварилися. Саме таким повинно бути справжнє kохання.