Я тоді була молода та зелена. Щойно вступила до інституту, на економічний факультет. Раз на тиждень я їздила додому. Мама та пиріжки мені напікала, і котлеток на цілий тиждень насмажувалася. Їхати мені було лише три години електричкою. Мої вихідні проходили завжди однаково – вдома, будні дні – навчання та гуртожиток. Того дня я, як завжди, взяла приготовлені мамою сумки, куnила квиток і сіла в електричку. Приїхала до своєї станції і попрямувала до гуртожитку. Починало сутеніти. Тому й прискорила свій перебіг. Але раптом у поле мого зору потрапив чоловік, який сидів на зупинці і трясся. Я подумала, що він перепив. Але щось змусило мене підійти і запитати його чи не потрібна доnомога. Коли я підійшла ближче – помітила, що це молодий хлопець, трохи старший за мене. Бідолаха весь був у синцях. Його звали Сергій. Приїхав влаштовуватись на роботу.
Ось тільки дорогою, поїздом, познайомився з двома чоловіками. Вони пішли за ним, коли прибули на вокзал, а потім побили його та забрали всі речі та гроші. Єдине, що залишили йому у кишені куртки – це паспорт. А тремтів Сергій через те, що йому було боляче від ударів. Я не знала, що мені робити, але рішення в моїй голові чи в серці було ухвалено. Я запитала, чи він може йти. Ми прийшли до гуртожитку. Сама не знаю, як, але мені вдалося провести Сергія усередину. Там він прийняв душ, я його нагодувала і зашила його порвану куртку. Оскільки мої сусідки приїжджали одразу на пари – то Сергій переночував у нашій кімнаті.
А його одяг якраз висох за ніч, адже я його випрала. Вранці я дала йому гроші, які відкладала собі на новий телефон, і ми попрощалися. Сергій поїхав додому. А за місяць під гуртожитком я побачила Сергія з букетом ромашок. Він прийшов подякувати мені за мою доброту. Адже невідомо, що могло б статися з ним, якби я тоді його не пошkодувала. Так у нас виникла взаємна симпатія, ми почали проводити весь вільний час разом. А через рік узагалі одружилися, і я переїхала з гуртожитку до Сергія на орендовану квартиру. Якби кілька років тому мені хтось сказав, що я вийду заміж за людину, яку можна легко сприйняти за бомжа – я б розсміялася.