– Ти мені у вісімнадцять років заявив, що вже дорослий і житимеш самостійно? Заявив? – Заявив. – Ти вже два роки живеш із дружиною? – Мамо, у нас гостьовий шлюб. Ми з нею ходимо один до одного у гості. Тоді ми одружені. А решту часу кожен сам по собі. – А ти одружуйся нормальним шлюбом і нехай дружина тебе годує. І не бігай до мене щодня вечеряти. У мене своє життя, зрештою… – Мамо, ти де? Я прийду до тебе сьогодні на вечерю? – Я в турне, синочку… – Мамо, я на обід до тебе заскочу? – Я з тіткою Танею в музеї. Поїж у кафе…
– Сину, я в театрі. Телефон вимкнула, тому не чула дзвінка. А зараз антракт, ось я тобі й дзвоню. Що трапилося? – Нічого, мамо, просто хотів почути тебе… Сергій поклав слухавку і пішов готувати вечерю. “Ну як одружитися на Томі, якщо вона готувати не любить і не хоче. Так так, красуня, струнка, весела, темnераментна. Ну як не прийдеш до неї в гості, так замовляє піцу чи щось інше. Ні, треба порвати з їй і знайти нормальну дівчину.
Цей гостьовий шлюб просто розвага», — думав хлопець, смажаючи собі картоплю. А Світлана Семенівна, тим часом, пила чай у себе на кухні. Ні в яке турне вона не їздила, театрами та музеєм не ходила. Але якось треба було вплинути на сина, щоб той завів нормальну родину. А то, бач, як добре влаштувався, начебто одружений, а їсти бігає до мами. За півроку Сергій привів Ганну познайомитися з матір’ю. А ще за місяць син зіграв весілля. “Ось так. Ні слова про Тому, його гостьову дружину, не сказала, а змусила кинути цю непотребність і одружитися з нормальною дівчинкою!”.