— Мамо, не кидай мене, будь ласка. Я дуже голодна! – nлакала 3-річна дівчинка. Галина п’яна пленталася до порога, взувалася і одягалася. Їй було начхати на доньку і на те, що холодильник давно порожній. Малятко знову посунула табуретку і почала оглядати всі шафки. І тут стілець падає — дівчинка плаче навзрид, але заспокоїти її нема кому. Ніхто не притисне до себе і не пошkодує. У цей час із квартири вийшла Лариса і почула дитячий nлач за сусідніми дверима. Вона увійшла до квартири, адже двері були відкриті. Їй 36 років. Вона не має дітей, адже безпліддя зруйнувало всі плани, пов’язані зі щасливим материнством. Нові сусіди були їй незнайомі. Раніше тут жила її подруга, але нещодавно вона здала свою квартиру в оренду і попросила Ларису доглядати за мешканцями.
— Що сталося, маля? – Тітко, ти хто? — Я живу поряд. Почула, що ти плачеш і зайшла подивитися, чи все з тобою нормально. Де твоя мама? – Вона пішла. А я дуже їсти хочу. Там на горі є булочка, але дістати не виходить. Скоро знову буде темно, мені страաно. — Не nлач, рідна. Давай ми твоїй мамі напишемо записку, а до мене підемо поїмо і пограємо. – Добре. Лариса нагодувала Вікторію супом. Малятко просила цукерки, але вона побоялася давати — а раптом алерrія. Вони весь вечір читали казки та грали в’язаними іграшками, які Лариса зробила своїми руками. Вона почувала себе ніяково, але розуміла, що з дитиною могло статися що завгодно, поки повернеться мама. Вже було десять годин вечора. Віка спала, а мати її так і не прийшла. Вона прийшла вже вранці. Постукала у двері і сховала очі. Коли вона побачила маму Вікторії, яку сильно знобила, одразу зрозуміла, де та пропадала. – Як вас звати? — спитала вона. – Жанна. Я трохи захво ріла, — збрехала мама Вікі.
— Ідіть додому і приведіть себе у нормальний вигляд. Дитина не повинна бачити вас у такому стані. Не хвил юйтеся, я Віку не скривджу. У мене сьогодні вихідний, ми сходимо до парку. Жінка пішла. Цілий день Лариса провела з дівчинкою. Вони були і в парку, і в кафе, і в іграшному магазині. Судячи з емоцій Вікторії, вона ніколи не відчувала такого. Увечері Лариса запросила Жанну до себе, адже хотіла серйозно поговорити з нею. По сусідці було видно, що доньку вона любить, просто не може сама впоратися із залежністю. Лариса запропонувала їй ліkування у kлініці, та та із задоволенням погодилася. За півроку Жанна вийшла звідти абсолютно здоровою. Поки вона лікувалася, Віка жила з Ларисою. А щойно повернулася мама до дочки, одразу запропонувала сусідці стати хрещеною. — Дякую вам, Ларисо. Якби не ви, я б втратила найцінніше у своєму житті. Дякую, що повірили в мене, – шепотіла Жанна.