Сьогодні Андрій виспався, як ніколи. Вони з дружиною давно вже забули про сон. З появою сина все стало з ніг на голову. Щоб доnомогти дружині, він вставав вночі до дитини. Вдень Алла мала змогу відіспатися, а Андрій йшов на роботу. Але на роботі він не міг сконцентруватися, бо погано спав. Доводилося пити багато кави, щоб бути бадьорим. А ось сьогодні вихідний та Алли з сином ніде немає. На столі біля ліжка він побачив записку від дружини. Те, що він у ній прочитав, збило його з пантелику: “Андрію, пробач, ми йдемо.
Я вже не маю сили тебе обманювати і вважаю, що ти маєш знати правду. Матвій не твій син. Вибач, якщо зможеш”. Андрій був дуже здивований. А так добре все починалось. Він вирішив, що повинен знайти Аллу і все дізнатися від неї. Як таке можливо, що Матвій не його син. А чий тоді? Він поснідав, одягнувся і насамперед пішов до батьків Алли. Вони повинні знати, де їхня дочка і наш син. Добре, що вони мешкають у сусідньому районі нашого міста. Коли він опинився на порозі батьків Алли і розповів про все, що сталося, вони дуже здивувалися.
Батьки сказали, що вони навіть уявлення не мають, де можуть бути Алла та Матвій. Він взагалі розгубився і не знав де шукати дружину та сина. Добре, що на той час до них у гості завітала сестра Алли. Вони зустрілися з Тетяною якраз у той момент, коли він уже йшов від тестя з тещею. Тетяна відвела його вбік і сказала, що Алла з Матвієм у його брата Віктора. Він не міг повірити в те, що тільки-но почув. Подякував Тетяні і подався до брата. Сідати в такому стані за кермо було небезпечно. Дорогою до брата він обмірковував ситуацію і не міг повірити, що дружина зра дила його з його братом. Насправді, все так і виявилося. Після цього він більше не спілкувався з братом, а з дружиною роз лучився.