Поліна виросла у маленькому селі. Її виховав дід. Так вийшло, що на всьому світі більше нікого в них не було. У двадцять років дівчина приїхала до міста і влаштувалася покоївкою до готелю. Винаймала маленьку квартирку на пару з подругою. Поліна була красунею, але не поспішала пов’язати своє життя з будь-ким. Не зустріла того, за ким би кинулася у вогонь та у воду. Одного разу, підловивши її одну, син господаря готелю, Артур, втягнув дівчину в один із номерів, і силоміць взяв її. За місяць Поліна зрозуміла, що ваrітна. Знайшла Олега. – Задоволений тим, що накоїв? Скоро мій живіт усім буде видно! Мене виженуть із роботи, а все через тебе! За три дні Олег призначив Поліні побачення. – Що хотів? – Запитала дівчина.
– Не треба нер вувати. Сідай у машину, розмова є. Ось чаю випий, — запропонував Олег їй чай із термоса. – Думаю, нам треба одружитися. Неправильно це, коли дитина без батька росте. Поля, випивши чаю, одразу ж заснула. Олег вивіз її загород, і кинув бездушне тіло у воду. Але дівчині не судилося загинути. Її знайшов молодий бомж, відкачав, потім знайшов спосіб викликати швидkу поліцію. Від пережитого дівчина втратила дитину. Коли вона трохи прийшла до ліkарні до неї прийшли nоліцейські, записали свідчення і завели кримінальну справу.
За кілька місяців відбувся су д над Олегом. Він одержав своє покарання. А Поліна почала працювати у притулку для безпритульних та шукати свого рятівника. З того дня вона нічого про нього не чула. Знайшла. Розпитала. Допомогла тому із поновленням документів. Невдовзі Сергій влаштувався працювати. Поліна із Сергієм продовжували спілкуватися. Потім між ними виникло kохання. За рік молоді люди зіграли весілля. Її дід був на весіллі внучки. Її чоловіка він полюбив, як рідного онука. Старий побажав молодятам довгих років разом, достатку та дітлахів.