Собака вийшов до нього з туману. Сива, велика вівчарка. Його звали Рекс. – Вітання. – Ти говориш?! Ми уві сні? – Ні, це не сон. Але тут усі розуміють одне одного. Ти стоїш на межі між двома світами, а я вже давно перейшов цю грань. Ще тоді, коли ти кинув мене лісовою дорогою. Чоловік завжди намагався забути свою давню зраду. Він вивіз постарілого собаку в ліс, виставив з машини, і сам поїхав. Звір ліг з важким зітханням. – Ти не хотів поратися зі старим псом, викинув мене як непотрібну річ, я намагався піти за твоєю машиною, але старі ноги не тримали мене.
– Я сподівався, що хтось підбере тебе. – Не треба брехати! Я знаю, цими думками ти намагався виправдати свою прови ну. Але я вірив тобі. Завжди турбувався про тебе. Думав, як ти там живеш без мене. Я мріяв випустити останній подих біля твоїх ніг, але зробив це біля коріння лісового дуба… Ти знаєш, тут дуже багато таких, як я, викинутих на старості років, що ослабли, стали непотрібними. – Пробач мені, Рекс! Мені дуже со ромно за вчинок.
– Я давно пробачив тебе. І nродовжую любити тебе так само, як і тоді. Але… Досить спогадів! Я недаремно прийшов сюди. Тобі ще рано переходити грань. Ти ще маєш жити. Плач! Сльози – твоє життя. Прощавай… – Ліkарю, він nлаче! Він живий! – крикнула сестра, побачивши, сльо зу на віях пацієнта. – Адреналін! Прямий укол у серці! – Розряд!.. Через три місяці чоловік повернувся до звичного ритму життя. Якось повертаючись із роботи, він помітив цуценя. – Доброго дня, малюку! Ти звідки такий? Підняв, подивився тому у очі і забрав до себе додому… Рекс зітхнув полегшено. Він був радий, що зміг урятувати Людину у своїй людині!