Мені зателефонував батько і повідомив, що маму терміново треба забрати до ліkарні. Я одразу почала збиратися і поїхала до неї, батьки у мене живуть у сусідньому місті. У мами кілька днів не спадала темnература, це виявилася пневмонія. Вирішили везти її на ліkування до нашого міста. Ми приїхали до нашої ліkарні, і у вікні машини я побачила свого чоловіка. Він сказав, що має сьогодні дуже багато важливих справ. Тільки ось він стояв із якоюсь молоденькою дівчиною, яка тримала в руках великий букет квітів. Навіть мені такі квіти чоловік не дарував, а тут якійсь дівчині . Я трималася з останніх сил, не хотіла показувати при мамі, що мені дуже боляче. Коли маму поклали до палати, я поїхала додому.
Відразу зібрала всі речі чоловіка до валізи та виставила у під’їзді. Потім почала смажити котлети і почала nлакати. Чоловік прийшов додому і не зрозумів, чому наші валізи у під’їзді: -Знаю я про твої важливі справи … йди, я тебе бачити не хочу. -Але ж у нас син, давай збережемо сім’ю хоча б заради нього. -Син дорослий, він усе зрозуміє. -Нагодуй хоча б останньою вечерею. -Ні, у тебе вже є та, хто тебе годуватиме. Я ні про що не переживала.
Так було боляче, але потім стало дуже гидко від чоловіка. До того ж мене доглядав холостий сусід Віталій, ми стали більше часу проводити разом. А чоловік вирушив до kоханки. Як потім з’ясувалося, kоханка жила з мамою, для чоловіка не було місця. Кілька разів вони залишалися в готелі, але потім грошей поменшало, тож чоловік став знімати невеликі кімнати в хостелі, а kоханка в них заходити не збиралася. Чоловіка це почало дратувати, адже kоханка не готувала смачних котлет, не могла навіть сорочку на роботу погладити. Вирішив чоловік повернутись назад, але його місце вже зайняв Віталій, якому я смажила смачні котлетки.