Після народ ження синочка мої обов’язки подвоїлися, але Віктор так і продовжував своє безтурботне життя. Якось я вже не витримала

Ми з Віктором п’ять років жили разом, але не були одружені офіційно. Поки у нас не наро дилася дитина, ми були парою, яка проживала разом. Однак потім усе стало дуже заплутаним. До народження сина ми ходили до ресторану, їздили на курорт. Ми обидва були задоволені станом справ. Віктор удома нічого не робив, усіма домашніми справами займалася я, його обов’язком було лише ходити на роботу та приносити гроші. Іноді була потрібна чоловіча доnомога по дому, моєї сили не вистачало, щоб зробити все. Так nродовжуватися далі не могло. Після народ ження сина у мене з’явилося ще більше домашніх обов’язків. Я вже не встигала стежити за дитиною і наводити лад у будинку. Із куховарством не встигала.

А Віктор тільки й робив, що приходив додому, грав у комп’ютерні ігри. Довелося віддавати Матвійку до садка раніше, оскільки грошей, які заробляв Віктор, нам не вистачало на життя. Окрім домашніх справ, догляду за дитиною та будинком, у мене додалася ще й робота. Вчора ввечері я забрала Матвійка із садка, прийшла додому і побачила, що Віктор знову нічого не робив. Умивальник сповнений немитим посудом, в холодильнику їжі немає. Незважаючи на те, що у чоловіка вихідний, Віктор жодного разу не вийшов з дому і не подумав про те, що ми надвечір прийдемо і захочемо їсти. Він просто проводив час так, як йому хотілося. На його запитання: – Що ми їстимемо? – Те, що ти приготував, – відповіла я.

Advertisements

– Смішно, – сказав Віктор, – ти жінка і мусиш мені готувати. – Я ж не заkонна твоя дружина, тож нічим тобі не зобов’язана. Віктор не збирається на мені одружуватися, тому я вважаю, що я не маю нічого для нього робити. Сином він взагалі не цікавиться. Недовго думаючи я взяла Матвійку за руку, і ми пішли вечеряти в кафе, а Віктор нехай сидить голодним чи нехай сходить собі куnити поїсти. Повернувшись додому, я сказала йому, що якщо він не поводитиметься як чоловік, не одружується зі мною, то можете йти на всі чотири сторони. Він не сприйняв мої слова серйозно, а просто посміхнувся і повернувся назад до комп’ютера. Наступного дня Віктор зібрав свої речі та пішов. І чому ми жили разом?

Advertisements

Leave a Comment