Кілька років тому мій син одружився зі своєю одногрупницею. Коли він тільки переїхав вчитися до столиці, то просто був у захваті від її ритму життя, вважав Київ містом своєї мрії. Хоч і жив він тоді у гуртожитку. Потім їхні стосунkи з дівчиною вийшли на новий рівень і вони вирішили орендувати спільну квартиру. А ще за рік і взагалі одружилися. У мене Діма не питав порад, та я й не хотіла пхати носа, адже це його життя та його помилки, нехай сам вирішує, як жити далі. З його обраницею ми бачилися лише двічі. Спочатку на Різдво, коли син привіз її знайомитись після того, як зробив пропозицію. А вдруге взагалі на весіллі. Загалом, дівчина не викликала в мене неrативних емоцій, але й симпатії я не відчувала.
Місяць тому я вирішила вперше приїхати у гості до дітей. Приготувалася до цього серйозно. Назбирала цілу сумку домашніх закруток, у сестри взяла мед із пасіки, у матері в селі м’ясо та сало з власне вирощеної худоби. Бачили б ви, з якими мішками я рушила до цього поїзда. На вокзалі мене зустрів син, який мав вихідний. Невістка на той час була на роботі, і ми двоє попрямували до їхньої квартири. Варто мені тільки зайти в квартиру, щоб зрозуміти , в якому безладді вони живуть. Адже діти чудово знали, що я приїду, невже не можна було забратися?
Так виглядає чистота у їхньому розумінні? Коли ще відкрила холодильник, то була вражена. Крім кількох яблук та йогурту, там нічого не було. Мені стало ясно, чому син такий худенький. Тому я встала і почала готувати якусь вечерю з того, що сама привезла із села. Невістка повернулася, ми сіли за стіл і смачно поїли. Свого невдоволення я висловлювати не стала, але все ж таки було неприємно, що діти так приготувалися до прийому гості. Навіть прикро, що на мене тут не чекали.