Так сталося, що святкували ми день народ ження сина з великим розмахом. Все ж таки це був його перший ювілей, цілих 10 років. Він покликав усіх своїх друзів. Діти грали в ігровому комплексі, а потім усі вирушили в кіно. Після мультика син попросив, чи можна, щоб його найкращий друг Гоша поїхав з нами додому. Ми з чоловіком були впевнені, що батьки Гоші точно знають, де знаходиться їхня дитина. Тож ми всією родиною поїхали додому. Хлопчики ще довго грали у кімнаті, потім їли великий торт. Час минав непомітно, і ось уже 12 годин ночі.
А за Гошею так ніхто й не збирається приходити. Ми з чоловіком здивувалися. Хоча, може, щось трапилося у батьків, адже всяке в житті буває. А потім Гоша глянув на мене з чоловіком і сказав, що нашому синові дуже пощастило. Гоша розповів, що у його родині все не так. Мати хлопчика часто кидала його вдома одного, тож у неї відібрали батьківські права. Тоді його забрав до себе батько. Тільки от у тата є нова дружина, і вона не злюбила сина від першого шлюбу.
Гоші доводилося після школи чекати тата на вулиці з роботи, щоб разом із ним заходити додому, бо мачуха його в таєм ниці била. Після такого ми запропонували Гоші чекати на свого тата в нас вдома. З того дня Гоша став новим членом вашої родини. Він приходив із нашим сином, вони разом робили уроки, вечеряли, часто хлопчик залишався у нас на ночівлю. Якось батько Гоші попросив нас на кілька днів залишити в себе Гошу, бо він розлучався зі своєю другою дружиною, був важкий період. Ми з радістю доnомогли. Так і не помітили, що батько Гоші кудись зник, відмовився від сина. Ми оформили його на себе, і тепер у нас двоє синів. Так наша дитина привела до родини свого братика.