– А ти Мишко, знаєш, що твій батько твою маму в іншого забрав? – спитав дід онука. Михайло приїхав відвідати діда з бабусею на селі. Увечері засіли за стіл і під чарку – іншу пішла розмова. – Як так? Діду, а ти не вигадуєш? – Михайло подивився із сумнівом. Потім глянув на бабусю, ніби шукаючи підтримки. – Мені батьки про це не говорили. – Та хто про таке сину, хай і дорослому, розповість? – відмахнувся дід. – А про те, що твою бабусю я мало не з-під вінця забрав, теж не знаєш? – Перестань! Бач, розбовтався! Досить язиком молоти! – загарчала бабуся не діда. – Бачиш, як вона запанікувала? – розреготався дід.
– Запам’ятай, онук, молодість, вона завжди молодість. У всі часи. Дуже тривожна. Нелегко чоловікові свою половинку знайти. Є, зрозуміло, такі, що з першого разу знаходять. Але таких значно менше. Але якщо провести опитування серед сімейних чоловіків, то вийде все, так чи інакше, але забрали своїх половинок у інших чоловіків. І ти також, якщо впевнений, що дівчина твоя половинка, не тушуйся. Не кажи, мовляв, у неї залицяльник є. Дій сміливіше.
– Але ж це nідло?! Я так не зможу, – з пафосом відповів хлопець. – Чому це “nідло”? Коли любиш, то це вже подвиг, а не підлість. А якщо ти свою Нінку не хочеш відбити у її нареченого, прикриваючись порядністю, то швидше за все не любиш її. Подобається – так, таке може. Але не любиш. А значить і нема чого переживати. – Не люблю?! – обурився онук. – Так. Не любиш. – підтвердив дід. – Ко хання, онуче, це така штука, що nроти неї ніякого захисту не існує. Підкоришся, і зробиш те, що тобі накаже. Ти не турбуйся. Значить Ніна не твоє kохання, якщо ти за неї боротися не хочеш.