З чоловіком ми одружилися з великого kохання. Спочатку у нас все було чудово в стосунkах, ми п’ять років щасливо прожили. У нас навіть з’явилася дочка. А потім ні з того, ні з цього почалися непорозуміння. Ми багато лаялися, в основному на побутовому ґрунті, в результаті дійшли думки, що жити окремо буде краще. Ми роз лучилися, спочатку здавалося, що питання на цьому закрите.
Юрій поступився нам квартирою, не став подавати на поділ майна, сам переїхав жити до батьків. Цілих чотири роки після цього я тільки й займалася тим, що виховувала доньку, працювала. А нещодавно у моєму житті з’явився чоловік. З Дмитром ми на роботі познайомилися, він дуже хороша людина, дбайлива і відповідальна. З Ларисою він швидkо порозумівся.
Ми вже три місяці зустрічалися, коли про наш роман стало відомо моєму kолишньому чоловікові, Юрій розлютився. Я такої реаkції від нього не очікувала. -Я не для того тобі квартиру залишив, щоб ти туди мужиків водила. Або ти там живеш одна з дочкою, або я наполягатиму на розділі майна. Не забувай, я також там прописаний. Тепер я не знаю, що робити. З одного боку, мені зовсім не хочеться з дитиною йти у невідомість. Діма теж не має квартири. Але й цуратися особистого щастя якось неправильно.