Я бажала своєму сину тільки найкраще, але через мій необдуманий вчинок він втратив найдорожче, що було у його житті. Почну, мабуть, із самого початку. На третьому курсі мій син познайомив мене з Марією. Він раніше нікого з нами не знайомив, тому я одразу зрозуміла, що він має серйозні наміри на цю дівчину. Трохи згодом син заявив, що збирається звати Марію заміж, але я його зупинила, попросивши почекати хоча б до кінця універу, щоби 3 роки навчання нікуди не зникли. Вони мене послухали, побралися після закінчення універу та винайняли собі квартиру.
Зі мною жити вони відмовлялися, бо вважали, що я проти їхніх стосунkів. Так і пройшов час, і Маша наро дила мені внучку. Правда, я при одному погляді на дитину помітила, що вона не має нічого спільного з моїм сином. Про свої побоювання я розповіла синові, але той лише образився на мене, сказав, що знову намагаюся зруйнувати його сім’ю. Тоді я зважилася на відчайдушний крок: я провела тест на батьківство, відправивши до лабораторії біологічні матеріали свого сина та її доньки.
Я феєрично представила негативний результат синові. Він був лютий, а Маша, стоячи на колінах, nлакала, присягаючись, що дочка від мого сина. Син виставив Машу за двері, але того дня не один він втратив сім’ю. І наше з ним спілкування зійшло нанівець, тому що він втра тив свій сенс життя і став віддалятися від усіх і всього. Через кілька років ми побачили Машу з іншим чоловіком. Окрім доньки, у них було двоє хлопчиків. – Їй так іде бути мамою, – сказав мені син, опустивши голову. Тоді я розповіла синові, що підробила дані тесту, думаючи, що без Маші йому буде краще. Саме того дня я втра тила сина назавжди.