Мій чоловік на мені одружений другим шлюбом. У першому шлюбі він народив трьох дітей, які живуть з мамою. У мене самої дітей бути не може. Так природа розпорядилася. Тому наявність дітей у чоловіка мене не турбує. Андрій nродовжує виконувати батьківський обов’язок: nлатить алі менти, на свята і вихідні забирає до нас дітей. Раніше його kолишня заперечувала проти моїх контактів з її дітьми. Тому Андрій забирав дітей і йшов з ними або в парк, або куди-небудь ще. Ночували всією оравою у бабусі, мами Андрія і моєї свекрухи. Потім його kолишня “змилостивилася” наді мною і дозволила дітям зустрічатися зі мною.
Діти виховані, слухняні, особливого клопоту не доставляють, тому мене не дратує їх присутність в моєму будинку. Але дітей чоловіка я не полюбила. А вчора Андрій прийшов і заявив, що його kолишня хоче, щоб діти провели свята з нами. Це що, вона мене “ощасливити” вирішила? Але я-то мріяла свята провести, валяючись на дивані перед телевізором. А тепер виходить, що я повин на доглядати за дітворою? Придумувати і проводити якісь святкові заходи?! Годувати їх, та ще не щоденною їжею, а якимись святковими стравами?! А воно мені треба?! Ні. Таке свято мені не потрібне.
Тут тобі і не виспатися, і у ванній в своє задоволення не похлюпатися, ні просто прогулятися по святковому місту. Все свято коту під хвіст. – Тобі треба буде поміняти свої плани, – заявив чоловік. – Чого за ради? Діти твої? Твої. Твоя kолишня нав’язала їх на шию тобі? Тобі. А я нянькою і кухаркою бути не хочу. Я хочу відпочити. У твоєї мами трикімнатна квартира. Просторно. Вези їх туди, – відмовляюся я. – У мами свої плани, – відповідає чоловік. – У твоєї kолишньої свої плани. У вашої мами є свої плани. А я повин на поміняти свої плани? Чому? – Тому що ти моя дружина! – А ти мій чоловік! Значить зобов’язаний захищати мої і тільки мої інтереси! – Але я ще й батько своїх дітей… Зійшлися на тому, що я їду на свята до мами, а він нехай святкує зі своїми дітьми…