У чотири роки я лишився без мами. Щоправда, обійшлося без траrічних причин. Моя біологічна мати жива і здо рова досі, начебто в Італії живе. Вона в якийсь момент вирішила, що життя з батьком її не влаштовує. Вона хотіла розкішного життя та nодорожей, а мій тато був звичайним роботягою. З татом мені неnогано жилося, правда, з обов’язками по дому він справлявся не дуже добре.
Я подумав і вирішив, що для щасливого життя нам не вистачає мами. Я ходив до дитячого садка, не див но, що першою кандидатурою на роль мами стала вихователька. Олена Степанівна була гарною та доброю, вона мене часто обіймала. Я якось її запитав: -А у вас є діти? -Ні, – знизала вона плечима. -Чому? -Бо чоловіка немає. Тут у моїй голові зародився план.
Я став їй часто розповідати про переваги мого тата. Вона невдовзі здогадалася, навіщо я це роблю, посміювалася. Батьку я теж про Олену Степанівну розповідав. Вони на цьому ґрунті стали частіше взаємодіяти, коли тато приходив мене забирати, вихователька розповідала про мої кумедні промови. Прошу помітити, що я був дуже успішним хлопцем з дитинства, мій план чудово спрацював, вони за рік одружилися.