Сьогодні я хочу обговорити дійсно цікаву тему. Незважаючи на те, що я впевнений, що багато хто зі мною не погодиться. Однак це нічого не змінить, тому що я мало поважаю людей похилого віку. Я просто не розумію, чому пови нен поважати когось тільки тому, що він прожив більше ніж я. Мої батьки завжди говорили мені поважати старших, з тих пір як я був маленькою дитиною. Однак я розумів, що не всі дорослі гідні поваги. – Чому я пови нен поважати п’яного дядька, який лежить на землі. Чому я пови нен поважати тітку, яка завжди кричить, як божевільна?
– питав я у батьків.Однак мої батьки наполягали на тому, щоб я ставився до дорослих з повагою. Але це не здалося мені переконливим. Справа в тому, що я не звертаю уваги на вік. Я ціную індивідуальність. Мені наплювати на чийсь вік. Для мене важливий той факт, що людина поводиться нормально. Поважати потрібно за вчинки і поведінку, а не тільки через вік. Але це не означає, що я вчу своїх дітей не поважати старших або відмовлятися простягати руку доnомоги.
Ні! Я просто намагаюся пояснити своїм дітям і прищепити їм повагу до інших. Я хочу, щоб мої діти цінували людей за те, якими вони є, а не лише за те, скільки їм років. Крім того, я закликаю своїх дітей не терпіти образ від кого б то не було, включаючи старших. Я не знаю, чому деякі люди пишаються своїм віком. Якщо хтось дожив до певного віку, це не означає, що я пови нен його якось цінувати. Людина повин на вести себе нормально, якщо хоче, щоб з нею рахувалися. Я неодноразово помічав, що люди, які справді заслуговують на повагу, рідко говорять про свій вік. Вони абсолютно не згадують про свій вік.