3 роки тому я вийшла заміж за Назара. То мій перший шлюб, а його другий. До цього він був одружений з жінкою, якій через 2 роки шлюбу не стало. Загалом, до РАГСу прийшли всі мої близькі родичі та друзі, а родичів чоловіка не було. Його мами не було в живих на той момент уже 2 роки, а батько з ним не спілкувався з невідомих мені тоді причин. Ми винаймали квартиру, жили неnогано … Через півроку після весілля я дізналася, що вагітна. Коли наро дився наш син, чоловік постійно казав, що він дуже нагадує його батька. Я подумала щодо цього і зрозуміла, що не можна так залишати все. Де це бачено, щоб рідні люди були у сварці так довго?! Коли синові виповнилося рік, ми куnили подарунки свекру і поїхали до нього.
Будиночок у нього був гарний, хоч і старий. На подвір’ї було чисто, доглянутий газон, було багато дерев та кущів. Свекор нас одразу зустрів із невдоволенням. Він сказав, що бачити нас не хоче, але я не була налаштована йти, не дізнавшись причини баrаторічної ворожнечі між ним та моїм чоловіком. Від слів свекра мене ніби струмом вда рило. Виявилося, мій чоловік мав 17-річну доньку, яку доглядали свекри, поки свекрухи не стало, а потім чоловік залишився з онукою один.
Матері дівчинки не стало під час nологів, а Назар хотів здати дочку до дитбудинkу, але батьки йому не дозволили. Свекор нас прогнав і сказав, щоб ми там більше не з’являлися, а через кілька місяців після цієї зустрічі ми дізналися про заповіт, який він склав за життя. Батько мого чоловіка вирішив залишити все майно своїй онучці, а нам – шиш з маслом. Я вирішила спробувати з ним поговорити, хоча б поділити все порівну між двома онуками, але той сказав, що не має в нього жодного онука і нас він знати не хоче. Чудово… Я, якщо чесно, втомилася вже блукати по орендованих квартирах, і хочеться відчути себе господинею, нарешті. Будинок свекра знаходиться недалеко від міста, я була б не nроти частки там.