Нещодавно дочка змусила мене неабияк понер вувати. Каті всього чотири роки, вона в мене дуже пустотлива і непосидюча. Мама моя вранці nроводжає її в дитячий садок і ледве за нею встигає. Того ранку Катя як завжди йшла попереду, а мама йшла за нею.
Катя спішно забігла до ліфта, слідом за нею зайшов незнайомий чоловік, і двері ліфта зачинилися. Мама дуже злякалася. Вона почала кликати на доnомогу. На її крики вибіг наш сусід, зрозумівши в чому nроблема, почав бігати поверхами, сподіваючись зловити ліфт. У підсумку це вжилося зробити лише за хвилин двадцять на першому. Мама одразу вчепилася в незнайомця.
-Ти ж бачив, що дитина одна без супроводу, чому разом з нею поїхал? Чоловік виправдовувався тим, що запитав у Каті, чи їде вона. Катя сказала, що вона доросла дівчинка, і все може сама. Все це дитина підтвердила. Мати була обурена тим, що дорослий довірився словам маленької дівчинки. Я просто рада, що все обійшлося і не сталося нічого непоправного. Катю я nосварила, в результаті вона обіцяла, що тепер завжди триматиме дорослих за руку і не забігатиме вперед на вулиці. Думаю, її давно варто було привчити, щоб уникнути неприємностей.