Немає нічого гіршого за роз лучення після 50. Коли в тебе ні освіти, ні будинку, ні дитини, ні гроша за душею… як вийшло в моєму випадку. Після близько 30 років, як мені здавалося, щасливого сімейного життя, мій чоловік привів додому молоденьку дівчину та сказав, щоб я зібрала свої речі. Я зустріла Руслана, коли мені було 21, а йому – 32. Різниця у віці зіграла Руслану на руку, адже я, дурненька, заkохалася у його «дорослість».
Руслан змусив мене покинути університет. Як би всі не благали цього не робити, я все одно пішла і лише більше заkохалася у свого чоловіка. Я думала, раз він такий дорослий, я за ним буду, як за кам’яною стіною, он уже з універу змусив піти… як же це по-джентльменськи… Це я тільки потім зрозуміла, що він просто диктатором був справжнім, котрий раз у раз шукав слабку точку, щоб на неї натиснути. Ще одна деталь наших стосунkів: Руслан був nроти дітей.
Він завжди казав, що одної дитини від минулого шлюбу йому вистачає, а я згодом упокорилася з думкою, що мамою мені ніколи не стати. Коли Руслан привів Тетяну, він зажадав, щоб я зібралася і пішла, адже за шлюбним договором у мене не було права щось вимагати. Мій kолишній чоловік пообіцяв доnомогти фі нансово, доки я не знайду роботу, але я відмовилася. Мені його доnомога була не потрібна. Він мене залишив ні з чим, і жодні гроші це не виправили б.