Агата Петрівна йшла з крамниці з важкими сумками. Але додому йти їй зовсім не хотілося. У чоловіка була відпустка і від його постійної присутності будинок перестав бути затишним гніздечком. Якщо чоловік прокинувся, то напевно зустріне її з незадоволеною міною через те, що дружина не приготувала сніданок для його величності. І як так вийшло, що тридцять років спільного життя не зблизили, а, навпаки, віддали їх? Чому чоловік вважає, що в будинку все має крутитися тільки навколо його інтересів, що вона зобов’язана доглядати його, як якусь цацю . Ось учора, наприклад, він підвівся, коли Агата Петрівна майже закінчувала стерилізувати заготівлю на зиму. Вона попросила його почекати, доки вона закінчить, буквально п’ятнадцять хвилин.
Чоловік спочатку вийшов із кухні з ображеним виглядом, а потім повернувся і став демонстративно готувати собі сніданок. Ще й виступав, що нема чого нісенітницею займатися, якщо чоловік голодний. «Прямо свідомість втра тив із голоду, бідний. Напевно, заготовку цю я сама їсти буду» – сумно подумала Агата Петрівна, заходячи до будинку. Чоловік уже встав і доїдав свій сніданок дивлячись у телевізор. Зайшовши до спальні переодягнутися, Агата Петрівна побачила, що чоловік знову не відкрив жалюзі. А на підвіконні стояли квіти, які Агата Петрівна вирощувала багато років і дуже любила їх. Вона не раз і не два просила чоловіка, прокинувшись відразу відкривати жалюзі, щоб квіти отримали сонячне світло.
Може й не треба було знову про це говорити, але слова вирвалися у Агати Петрівни мимоволі: – Ну я ж просила тебе відкривати жалюзі відразу, невже важко це зробити? – Давай, починай ранок зі сkандалу через якісь паршиві квіти. Агаті Петрівні хотілося закричати, що тут зовсім не в квітах, а в його ставленні до неї. Їй хотілося запитати чи любив він взагалі колись або спочатку одружившись , думав лише про те, щоб привести в будинок прислугу. Але вона розуміла, що це марна праця, все одно він вважатиме себе за правого, а її за істеричку. Єдина людина, якій вона може висувати претензії – це вона сама. Так, поведінка чоловіка стала зовсім нестерпною зараз, але й у молоді роки він особливою делікатністю не відрізнявся. Їй би тоді зрозуміти, що далі жити з цією людиною немає сенсу, тоді спробувати щось змінити, піти нарешті. А зараз життя вже прожите… Чи ні?