Я завжди знала, що жити під одним дахом зі свекрухою ніколи не буває легко. Моя ситуація посилювалася ще й тим фактом, що свекруха вважала цю квартиру своєю. Але річ у тому, що це житло їй дісталося від першого чоловіка. Коли той помер, вона вийшла заміж, потім ще раз наро дила дитину – так і привласнила все собі. Останній її чоловік жив із нею у цій квартирі і теж відчував себе господарем. У чому це виявлялося? Він ніколи не мив за собою ванну, міг спустошити холодильник пізно вночі, ходити по помитому в брудних черевиках і т.д. Нещодавно у нас почалися nроблеми з грошима, тому ми заощаджували на всьому.
Куnували лише найнеобхідніші та найдешевші продукти. Свекруха зі своїм чоловіком, проте, жили на широку ногу: м’ясні нарізки, червона риба, сир, дороrі фрукти. Мій чоловік завжди повертається додому після роботи після мене. Я готую йому їжу, ми разом вечеряємо, і щоразу чоловік чомусь відкриває холодильник, у якому лежать дороrі продукти його мами, зітхає – і йде до кімнати. Чоловік свекрухи, який не працює, приходить після нас, відкриває холодильник та ласує всім тим, що куnила його дружина.
Свекруха нічого не говорить, але щоразу, коли чоловік іде на роботу, вона викликає мене на розбирання, каже, мовляв, чи не со ромно нам їсти її з чоловіком продукти? Я щоразу пояснюю, що ми ці продукти не чіпаємо, готуємо лише зі своїх, але результату нуль. Я, звичайно, хочу переїхати, але жодної можливості ми не маємо. Думаю, організувати такий графік, щоби ми зі свекрами взагалі не перетиналися. Але у маленькій квартирі зробити це взагалі не реально. Скільки разів казала чоловікові, що свекруха мене ненавидить, але він відповідає, що я все вигадую. Напевно, варто один раз записати слова свекрухи на диктофон. Але, як на мене, нічого це в нашому житті не змінить.