У мене є молода людина, з якою ми у стосунkах уже два роки. Я його люблю, але ще більше тяжіння я відчуваю до одного свого друга. Я нічого не можу з цим вдіяти. З Миколою стосунkи у нас досить гармонійні, всі розбіжності вирішуються конструктивно. Мені з ним зручно.
Але не вистачає відчуття близькості, багато речей ми відчуваємо по-різному. Крім цієї теми я всім ділюся зі своїм молодим чоловіком. Він завжди мене вислухає, але немає почуття, що розуміє мене повністю. А Женя – мій друг. Ми з ним знайомі ще зі школи. Я до нього давно відчуваю симпатію, але підозрюю, що він про це навіть не здогадується. Після школи ми в той самий інститут вступили і опинилися на тому самому курсі, що тільки посприяло нашому зближенню.
Він розуміє мене на всі сто і поділяє погляд на життя. Останнім часом, коли ми стикаємося, моє серце починає прискорювати ритм, горло стискається від хвилю вання. Не думаю, що він розуміє, що я відчуваю. Я уникаю його по можливості, бо терпіти це нестерпно. Я не знаю що робити. Хлопця свого я теж kохаю, але не так. Я не готова руйнувати те, що ми так довго разом будували. Зізнатись у всьому хоч комусь дуже страաно.