Розглядаючи задоволеного життям, товстого і щасливого кота, що лежав на веранді і ліниво примружившись, грів своє пузо на осінньому сонці, я мимоволі згадав історію його порятунку. Вона була воістину героїчною. Справа була минулого літа. Я з дітьми вийшов на околицю села, де вже починався ліс, щоб гриби позбирати. Коли ми проходили повз покинуту криницю, почули жалібний писк, він був таким благаючим, що пройти повз було просто неможливо.
Ми заглянули всередину, але нічого не побачили з темряви. Але звук повторився. Довелося посвітити ліхтариком телефону. На дні колодязя була жива істота, але надто худа і маленька, щоб побачити, що це. Добре, що він сидів у відрі, тому його вдалося витягнути, правда, ми весь час боя лися, що гнила мотузка не витримає. Якби малюк уnав з такої висоти, він би точно не вижив.
У відерці сиділо кошеня, але воно було таким худим, що скоріше скидалося на щура. Він досить довго просидів там. Мабуть, його діти безсовісні туди опустили та залишили. Котика ми забрали до себе, через місяці два він набрав вагу і став абсолютно нормальним. Ми його назвали його Рижиком, тепер він є повноцінним членом нашої родини.