Ми з мамою живемо разом. Три роки тому вона роз лучилася з батьком, у нього нова родина тепер. Мама після його зра ди якось сильно поникла і запустила себе, хоча я намагалася її підтримати максимум. Вона за рік перетворилася з симпатичної, самовпевненої жінки на щось не дуже приємне.
Вона всю себе присвятила турботам інших. Найбільше мене дратувало те, що вона годинами могла розмовляти з подругами та роздавати життєві поради, а сама про себе зовсім не дбала. Вислуховувати це марення кілька годин поспіль було просто неможливо, тому одного разу я не витримала; -Мамо, скільки можна нести цю нісенітницю? Може ти ввімкнеш мізки? Вона здивовано подивилася на мене, але мене вже неможливо було зупинити.
-Ти тітці Олені, що радиш, щоб її чоловік більше поважав? Щоб вона стежила за собою? А ти сама коли востаннє була в салоні? В минулому році? Носиш якісь лахміття, надвір виходиш тільки для того, щоб сходити на роботу! І вдома нічим корисним не займаєш, тільки вчиш життю інших! А як же твоє життя, мамо, хто про нього подбає? Ти ще молода, можеш ще влаштувати своє життя! Я обняла її, а вона заnлакала мені в плече. Може це й було жорстко, але сподіваюся, що вплине.