Ліза живе зі своїм чоловіком вже 5 років, хоча у шлюбі вони були лише 2 роки. Весілля у них було скромним, та й сімейне життя – без особливої романтики. Коли молоді подавали заяву до РАГСу, Ліза все думала – а чи правильно вона поступає? Але коли дізналася, що вагітна – інших варіантів не лишалося. Зараз подружжя виховує прекрасну дівчинку, а Ліза, озираючись у минуле, розуміє, що вчинила правильно. Чоловік у неї виявився справді прекрасним: займається з дівчинкою, доnомагає по дому.
Більше того, він сам переконав Лізу народжувати другого: мовляв, з дітьми-однолітками набагато легше, та й з труднощами впораються набагато швидше. Все, що не вистачає Лізі, це романтика. Вона навіть не може згадати моменту, коли її чоловік зробив їй комплімент. Кілька тижнів тому весілля зіграв найкращий друг її чоловіка. Чоловік не хотів навіть на весілля йти, але Ліза його вмовила. Але перед весіллям наречений вирішив організувати хлопчачий вечір.
Коли невеселий і небагатослівний чоловік пішов на захід, не відповідав усю ніч на телефонні дзвінки, повернувся під ранок – дуже n’яний. І тут він виклав усе, що думав про Лізу: наскільки він нещасний у шлюбі, як йому набридли діти, і якби не вони – давно подав би на роз лучення. Ліза не змогла більше заснути. А чоловік, прокинувшись, навіть не згадав, що наговорив своїй дружині після повернення. Начебто життя їх не змінилося. Чоловік також ходить на роботу, повертається, вечеряє, лягати спати. Але в Лізи на душі залишився якийсь осад. Зараз вона не уявляє, як краще вчинити у такій ситуації.