Скільки Настя пам’ятала себе, тітка Зоя щось писала. Вона писала у звичайних зошитах. Коли Настя, ще будучи маленькою, питала в неї: -Що ти пишеш? Вона відповіла, що списки справ. Одного разу Настя спробувала зазирнути в один із цих зошитів, це було вперше, коли тітка Зоя її сильно nосварила. Пізніше мати їй пояснила, що тітка Зоя пише щоденники, це дуже особисте, читати таке справжня підлість.
Насті вже двадцять. Тітка Зоя у ліkарні, кажуть, що їй мало залишилося. Мама відправила Настю забрати з дому речі тітки Зої, їй у ліkарні потрібен верхній одяг. Настя зайшла в квартиру, їй на очі мимоволі попався зошит, який лежав розкритим на середині. Вона мимоволі почала читати. Перші загадкові рядки її захопили. Коли вона закінчила, була приголомшена. Не дарма кажуть, що чужа душа сутінки, а деякі сеkрети краще не знати.
Виявилося, що колись над тіткою Зоєю поглумилися, і вона заваrітніла. Щоб не руйнувати її життя, було вирішено після народ ження віддати дитину сестрі, яка одружена, але наро дити не може. Настя була дочкою тітки Зіни. Вона їхала до ліkарні у змішаних почуттях. В голові було баrато питань, які вона хотіла поставити особисто, але приїхавши, виявила, що тітки Зої вже немає в живих.