– Доброго дня! Вас не було вдома пів години тому. Нам довелося зачекати. Як добре, що ви відкрили, – сказав кур’єр. – Я нічого не замовляла, тож і мене не було вдома. Перевірте, напевно, тут якась помилка, – Маша, побачивши величезний букет троянд, кульки та ведмедика, була впевнена, що це помилка. – Так, здається, ні. Нам зателефонував клієнт, замовив 101 троянду, рожевого ведмедика та кульки. – Ой як мило. Маша, подивися, – підійшла тітка Маші. – Тітко, будь ласка. Це точно помилка. Тітка забрала всі подарунки додому. *** – Чого ти робиш із себе королеву? Порозумівся він, помирись вже з ним. – Я дуже сумніваюся, що це він і це мені. – Кинь, Маша. Він тебе кохає, не бачиш?
Маша була дуже здивована, адже раніше таких подарунків від Кирила вона не отримувала. Максимум, на що він спроможний, повідомлення з вибаченнями. Маша вирішила зателефонувати. – Кирило, на честь чого така щедрість? Можна дізнатися? – Щедрість? – Все ж я мала рацію, троянди і ведмедик не від тебе? “Так і знала. Він далекий від таких подарунків! Щоб він парився, заради мене? Ні!» – Від мене, твої, тобто я замовив їх тобі. – Тоді дякую. Може зустрінемося? Маша не чекала такого від Кирила. Вона була впевнена, що їхні шляхи розійшлися.
Але, а зараз, вона почала думати, що ухвалила поспішне рішення. Він виявляється парився, готував сюрприз для неї. У свій щоденник Маша записала: «Кирилл, здається, чудовий!» Але вона рано раділа. – Вибачте, ми шукали Марію, але з 5-го поверху, а не з 4-го. Наша помилка. Забирайте ромашки та поверніть, будь ласка, подарунки. «Що приходить легко, легко і йде!» *** – Кирило, я приємно була здивована, що ти згадав, які троянди подарував мені у день нашого першого побачення. Білі троянди… Такі ж подарував сьогодні, на знак примирення. – Так, я молодець. – Ні, ти мерзотник. Це брехня. Ти брешеш, як раніше брехав. І завжди будеш. Сьогодні я отримала червоні троянди, але їх забрали через час, адже вони були не для мене.