Сидячи за обіднім столом, 6-річний Женя раптом подивився на маму і спитав: -А чому я не схожий на тата? Батьки здивовано глянули один на одного. -Жень, не кажи дурниць. -Мені сьогодні сказали, що я не схожий на свого тата. -І хто тобі це сказала? – Батько намагався взяти себе в руки, але у нього не виходило … -Пішли до дзеркала, дивись – у нас носи однакові. -Ну, трохи … -А очі? Копія! Мама Жені в цей момент не вгамувалася.
Вона намагалася з’ясувати, хто сказала її синові таке. -Добре, не кричи на дитину, він не винен. Якщо хтось і ви нен… то ми знаємо, хто… – втрутився батько сімейства. -Ти взагалі думаєш, про що говориш? -Якщо ти не вин на – що ти так нер вуєш? -Я не вин на. Мене просто дістали ці натяки. Якщо ти щось підозрюєш, то не любиш… Женя здивовано дивився на батьків та не розумів, що відбувається. -Мамо, тату, а чому ви лаєтеся?
-Замовчи! Не втручайся у розмови дорослих. -Але все ж таки просто … -Що просто? – здивовано спитали батьки. -Я знаю, як знову стати схожим на тата! -Ти про що, синку? -Ой, які ж ви дурні. Щоб стати схожим на тата – просто дайте мені молоток та пилку. -У сенсі? -Я сьогодні знову свій стул зламав. А вчителька сказала мені: ”Женько, і чому ти на батька не схожий? Може, ти не його син? Він же все лагодить тут, а ти ламаєш! Тату, даси мені завтра молоток та пилку? Я все полагоджу. І буду схожим на тебе! Батьки почали нестримно сміятися та ще довго не могли зупинитися.