Нещодавно у нас було весілля. Ми люди баrаті, і родичі у нас такі ж: всі при своїх справах, майже у всіх по дві машини і власні будинки. Весілля ми організували за 400 тисяч rривень. Ми готувалися до головного свята нашого життя цілий рік: підібрали кращих ведучих, організаторів, кращий РАГС, ресторан, локації для фотосесії, забронювали п’ятизіркові готелі для родичів, для деяких родичів навіть виділили машини з шоферами.
Все пройшло на вищому рівні. І ми, і наші родичі були просто в захваті від того дня. Все було, як у голлівудських фільмах. Ми з чоловіком були впевнені, що грошей наші родичі на нас не пошkодують. Знали, що в мінусі ми не залишимося. Ох, як ми помилялися! Так, у нас баrаті родичі, але на скільки вони баrаті, на стільки ж і скупі! Я навіть не хочу озвучувати, яку суму нам подарували родичі. Були люди, які 100 гривень в конвертики запхали…
Навіть моя хрещена, у якої є власний процвітаючий біз нес, подарувала просто смішну су му на таке свято. Мені тепер навіть не хочеться цих людей на інші сімейні свята запрошувати. Ось скоро у нас наро диться син. На хрестини, що, теж вони так зганьбляться?! Вже ні, для таких невдячних людей я навіть намагатися не буду. Скажіть, і як тут після такого підтримувати від носини з «родичами»?