Від Ані батьки відмовилися ще в полоrовому бy динку. Справа в тому, що вона народилася з де фектом, у неї одна ніжка була довша, ніж інша. Батьки вирішили, що така дитина їм не потрібна, вони ще молоді, родять здорових. Аня потрапила в ди тячий бyдинок. Непросто їй там довелося, адже діти часто її дражнили і били. Дітей з фізичними відхиленнями рідко брали сім’ї, тому Аня і не сподівалася, що хтось її уд очерить. Їй довелося досить рано зрозуміти, що цей світ досить жо рстокий. У дит ячому бу динку була традиція, всі діти писали листи Діду Морозу з побажаннями, а потім розсилали листи заможним людям, які займалися благодійністю.
Коли Аня писала свого листа, вона не дуже сподівалася, що хтось виконає її бажання. Але лист потрапив до Олександрі Володимирівні. У жінки та її чоловіка був прибутковий бізнес. Вони сиділи за столом з сином і пили чай, коли жінка розкрила листа. “Привіт, дідусь Мороз, мені не потрібна одяг і цукерки, все це в мене є, мені б хотілося мобільний телефон, щоб завдяки Інтернету спробувати знайти родичів. Можливо, хтось захоче мене звідси забрати. Мені тут дуже погано.” Жінка вирішила, що вони зобов’язані виконати бажання дівчинки.
На Новий рік вони відвідали її всією сім’єю і подарували телефон. На прощання всі обнялися. Аня була дуже рада. Після цього Олександра часто відвідувала дівчинку, а потім її сім’я іноді забирала її на вихідних. Аня не вірила, що з нею все це відбувається. Це був про як неймовірний сон. Коли їй сказали, що її хочуть уд очерити, вона не вірила своїм вухам. Олександра і її чоловік з сином стали для неї справжньою родиною.