Карина, вже давно немолода жінка, чекала на автобусній зупинці маршрутку, ось тільки кожен раз їй просто не вдавалося увійти, адже всі були переповнені. І ось, коли нарешті в маршрутці виявилися вільні місця, всі в одну мить зайняли всякі молоді люди з її зупинки. Один чоловік, на вигляд-одноліток Карини, сказав одному хлопцеві, щоб той хоч трохи проявив мужність і поступився своїм місцем Карині.
Вже на виході виявилося, що чоловік виходить на тій же зупинці, що і Карина, і всю дорогу додому вони йшли разом, хоч і не розмовляли, і тримали дистанцію. Через пару днів це сталося знову. І ось цього разу люди похилого віку розговорилися. Познайомилися, розповіли про себе, обидва виявилися одинаками… Наступного разу при зустрічі Карина вже запросила старого до себе, чаю попити, поговорити. У того були справи, але вони призначили зустріч в інший день.
Разом вони просто сиділи вдома, пили чай і говорили про всяке… це може здатися нудним, але в їх-то віці і такому радієш. Через пару днів зустрічі стали частішати, а дід одного разу навіть подарував Карині квіти. І ось в один день, Карини не виявилося в маршрутці. Вона перестала їздити цією маршруткою, і зв’язок зі старим повністю обірвався. Той вирішив відвідати її, ось тільки двері будинку відкрила її дочка, з сумом повідомивши, що Карини не стало пару днів тому. І єдиним спогадом для старого від коханої залишилася тільки маршрутка, а його серце розривалося кожен раз, коли він на ній їздив.