Вчора був день народження найкращого друга нашої родини. Вечірка була організована у кафе. Приблизно у розмірі 20 осіб. Була там одна цікава пані. Вона спостерігала, як їдять люди і що залишалося в тарілках. Було див но. Вона всіх пригощала їжею, казала, що треба обов’язково скуштувати. Але чому вона мала величезне бажання всіх так нагодувати? Одна не любила гриби, інша – баранину, третя – рибу, але вона наполегливо, не слухаючи нікого, змушувала всіх їсти. Друг та його дружина вирішили розповісти цю історію.
Дружина говорила, що вона її салати викидала на сміття. Або як вона приготувала торт з горіхами – а в дядька була алергія на горіхи. Хтось має великі nроблеми з печінкою та майонез йому kатегорично забороняється. Вона йому в рота поклала і змусила проковтнути. Завжди ображається, що ми до неї в гості не приходимо, що не відвідуємо її. Вона навіяла собі, що є найбільшим шеф-кухарем і що її страви є шедеврами». Людині про одну думку про їжу вже стає страшно. Багато разів їй пояснювали, що не треба готувати все, що на думку спаде.
Але все одно вона не слухає. -Думає, напевно, ми її не цінуємо як шеф-кухаря. Але ж так можна отруїтися або вибити з ладу шлунок! Того дня друг сина вперше був у неї в гостях. На вигляд все було дуже смачно. Вона твердила, що він пови нен спробувати все, і що смак просто незвичайний. Повірив і почав із м’яса. Раптом він відчув, що у нього різко захворів шлунок, і його почало нудити. Але вона не звертала на це уваги і продовжувала з усмішкою на обличчі, мовляв, він пови нен обов’язково все спробувати. Після цього виnадку ніхто й ніколи не ходив у гості до неї, але вона, як і раніше, вважала себе найкращою у світі кулінарії.