З самого дитинства Христина росла без матері. Замість матері її виховував батько, який дуже старався, щоб у дівчинки було гарне дитинство. Він постарався на славу, адже дівчинка була дуже щасливою та життєрадісною, мала багато друзів, а тато залишався для неї людиною номер один у житті. Незабаром тато знайшов собі нову дружину, яка стала гарною подругою Христини. На запитання «де мама?», батько дівчинки відповідав, мовляв, вона працювала в Італії, щоб вони в селі жили дуже багато, вона була дуже зайнята, от і не могла відвідати її, але мама дуже любила її і часто надсилала подарунки . Дівчинка росла. Вона була дуже гарною, а також дуже розумною, що доnомогло їй вибитися в люди і переїхати жити в місто, залишивши батька з дружиною в селі.
Христина часто їх відвідувала, а решту часу багато навчалася і працювала в кафе. Минали роки, Христина встигла вийти заміж, завести двох хлопчиків і жила собі спокійно, поки одного разу не вирішила на канікули поїхати до села з дітьми, показати їх бабусі з дідусем, які бачили онуків тільки на екрані телефону. Канікули пройшли швидkо, діти залишилися задоволені відпочинком у селі, як і Христина із чоловіком. Ось тільки перед від’їздом, батько Христини дав їй листа, написаного від імені її справжньої мами.
Від змісту листа Христя сіла на стілець. У ньому розповідалося, що сталося зі справжніми батьками Христини. Виявилося, що той, кого Христина все життя вважала татом, був брат її мами, а її справжній батько покинув сім’ю, коли Христині було рік. Мама ж Христини була хво ра, і їй залишалося зовсім небагато, ось вона і перед смертю написала лист доньці, де десятьма рядками не обмежилася, щоб описати наскільки сильно вона її любить, і наскільки їй шкода, що вона не зможе показати своє kохання в реальному житті. . Після цього листа в очах Христини з’явилися сльо зи, вона їх просто витерла, обійняла дядька і пообіцяла собі, що те kохання, яке її мама не встигла дати їй за життя, Христина віддасть своїм рідним дітям і, звичайно ж, дядькові.