Моя донька Ганна буквально змушує мене сидіти з п’ятирічною онукою Веронікою. Я, звичайно, дуже люблю і доньку, і онуку, але не можу весь свій час витрачати на них. – Вероніка вже велика дівчинка, віддайте її в дитячий садок, вистачить дитині вдома сидіти. – Мамо, я тобі вже сто разів говорила, що ми з Олексієм проти дитячого садка. – Але чому, там дітки вчаться спілкуватися один з одним, до школи готуються. – До школи ми самі свою доньку підготуємо. А ось те, що в дитячому садку всі діти брудні бігають, у соплях та брудних штанях… Тебе не бентежить, що твоя онука з такими дітьми весь день проводитиме?
Ганна завжди все перебільшує. Вона сто років у садках не була, там всі дітки виховані, ніхто брудним не бігає. Я їй пояснюю, але вона й чути не хоче. Зі своїм чоловіком Олексієм вони проти. – Дочко, я і так з роботи звільнилася, щоб із Веронікою сидіти, коли ти наро дила. Але зараз ти працювати вийшла і мене на kолишній роботі знову на ту посаду звуть. Якщо зараз відмовлюся, то за кілька років взагалі нікуди влаштуватися не зможу.
Через поважний вік. – Мамо, то ти тільки про свою роботу й думаєш! – А як не думати? Зараз онука виросте, і я вам взагалі стану не потрібна, і що мені тоді робити? Вдома без грошей сидіти? – Мамо, ну з чого ти взяла, що нікому не потрібна? Вероніка в школу піде, то ти і так доnомагатимеш. – А мені хтось доnомагати збирається? Я на пенсію не проживу. Так і сваримося із донькою постійно. При чому я їй пропоную онуку на всі вихідні до мене привозити, але вона хоче, щоб я ще й серед неділі з нею сиділа. Тоді для кого вони дитину народжували, якщо впоратися з нею не можуть?