Попри всі стереотипи про злу свекруху, мені пощастило з усією родиною. Чоловік захоплюється, як вдома чисто, і як смачно я готую, а разом із ним і свекруха, іноді навіть рецепти просить. Пощастило, що мене з самого дитинства вчили правильно утримувати будинок. Ось тільки моїй двоюрідній сестрі пощастило не так сильно. На даний момент вона живе з чоловіком, планує завезти дітей, і вони люблять один одного. Свекри її живуть за містом.
Так у чому ж nроблема, можете подумати ви, а вся річ у тому, що з нею живуть її мама та наша бабуся. Скільки я пам’ятаю тітку, вона ставилася до всіх дітей добре, крім своїх рідних. Вона постійно робила якісь коментарі, засуджувала їхні вчинки, і ніколи не доnомагала під приводом «сам повинен розібратися». Так тривало з дитинства сестри і досі. До неї ще й підключилася бабуся, котра, мені здається, взагалі не хотіла мати онуків.
Тепер вони разом сидять на шиї моєї сестри, засуджують її, кажуть, що вона за будинком погано стежить, що вона борщ пересолила, і все таке. А найдивніше – це поведінка сестри та її чоловіка. Сестра все це терпить. Якщо вказують на помилку – виправляє, будинок зайвий раз їй не ліньки прибрати, вона все ж таки звикла. Ну, а її чоловік взагалі боїться хоч щось тещі сказати. Він задоволений своєю дружиною і дуже її любить, і зараз вони разом наполегливо працюють, щоб нарешті куnити тітці та бабусі окрему квартиру.