-Катю, пусти нас з донькою на деякий час, поки я роботу не знайду. Це ж і мій дім теж! -Нічого твого тут немає! Ми з Федьою тільки зробили новий ремонт. Чому ми мусимо тебе пускати? Іди куди хочеш! -Катю, але мені нікуди більше йти! -Це не мої nроблеми. Я не могла повірити, що рідна сестра не пускає мене на поріг батьківського дому. Катя старша за мене на сім років. Коли мені було дванадцять, ми втратили обох батьків через автока тастрофу. Катя замінила мені батьків. Ми жили в душу. Чотири роки тому я вийшла заміж за заможну людину і народила від нього дочку.
Тоді я відмовилася від спадщини на користь Каті. Після того, як вона зустріла свого чоловіка, стосун ки у нас дещо зіпсувалися. Федір налаштовував її проти мене. Я це бачила, але нічого не могла вдіяти. Однак, я не думала, що рідна сестра залишить мене на вулиці разом із однорічною дитиною. Чоловік привів іншу жінку, а нас із донькою вигнав надвір. Мені справді більше не було куди йти. Роботи теж немає, є невеликі нагромадження, але їх не вистачить надовго.
Я змушена була попросити подругу про ночівлю. Спочатку мені з донькою було дуже важко. Жили практично на аліменти, а всім відомо які це мізерні гроші. Я винайняла кімнату у гуртожитку, ми переїхали туди. Через місяць я знайшла роботу, і ситуація трохи покращилася. Через два роки мені стало відомо, що сестру чоловік покинув і вона в лі карні. Я не тримала за неї зла, тож пішла відвідати. Побачивши сестру, я була шо кована. Вона дуже nостаріла. Коли вона помітила мене, то почала nлакати та просити вибачення. На щастя, ми помирилися.